Перевірено на собі: як журналіст в Хмельницькому тиждень без грошей виживав. ФОТО

Опубликовано: 04.09.2018

В рамках проекту 0382.ua « Перевірено на собі » журналіст спробував ̶п̶р̶о̶ж̶и̶т̶и̶ вижити у Хмельницькому без готівки в гаманці.

Все не задалось вже з самого початку, хоч цей експеримент для мене не видавався якоюсь авантюрою, адже останнім часом надаю перевагу безготівковому розрахунку. А ось, чи можна прожити у Хмельницькому взагалі без купюр в гаманці та чим доведеться пожертвувати, я вирішив перевірити залишившись на тиждень лише з телефоном та банківською карткою.

Понеділок: «Чорний понеділок, або як я зненавидів свій телефон».

А починалося то все так: привітний кондуктор в 17-му тролейбусі, який спокійно ( ̶а̶ ̶д̶е̶ ̶ж̶ ̶х̶а̶м̶с̶т̶в̶о̶ ̶і̶ ̶з̶н̶у̶щ̶а̶л̶ь̶н̶і̶ ̶п̶о̶г̶л̶я̶д̶и̶?̶) віднісся до мого електронного квитка. З харчуванням теж без проблем. О бід – безготівковий розрахунок в магазині. Щоправда, на черговий репортаж довелося йти 3 кілометри пішки, щоб не чекати на тролейбус. Після роботи, бажання було швиденько дістатися додому випити гарячої кави та «відписати» черговий матеріал, який до цього готував 2 години на "дикому" холоді, але… 15 хв під дощем і 7а вже на зупинці. Знов «але»… Після скану QR -коду чорний екран і «пуста» батарея. Переконувати кондуктора, що я платив, сенсу не було і вже на наступній зупинці ̶м̶е̶н̶е̶ ̶в̶и̶п̶е̶р̶л̶и̶ сам вийшов з тролейбуса. Знову кілька кілометрів пішки…

Висновок: Ніколи не думав, що буде боляче дивитися, на проїждаючі повз маршрутки.

В івторок: «Нова пошта і «заєць» в тролейбусі»

Перша запланована справа на день другий — забрати посилку з Нової Пошти, а через те, що вона лежала там вже кілька днів, чекати закінчення свого «готівкового голоду» — не вихід. Йду у відділення і пробую розрахуватися за доставку карткою. Дівчина бере карту, але перелякано поглядає то на мене то на «старшого». Після кількох хвилин «дивоглядок» стажерка нарешті зізнається, що термінал повис, а оплата не проходить. ̶Р̶и̶т̶у̶а̶л̶ь̶н̶і̶ ̶т̶а̶н̶ц̶і̶ ̶з̶ ̶б̶у̶б̶н̶о̶м̶ ̶н̶а̶в̶к̶о̶л̶о̶ ̶б̶е̶з̶д̶у̶ш̶н̶о̶ї̶ ̶м̶а̶ш̶и̶н̶и̶ професійна технічна підтримка персоналу і на екрані з’являється вже омріяне «Підтверджено».

А от в тролейбусі не працював жоден QR -код, і тут вже мої ритуали не помогли. Поки я відчайдушно бігав по салону і сканував кожен код, в пошуках робочого, кондуктор ̶п̶е̶р̶е̶х̶р̶е̶с̶т̶и̶л̶а̶с̶я̶ зрозуміла, що тут щось не так і, просто, не стала зі мною говорити.

Заплатити за обід в кафе вийшло без проблем, ще й бонус прийшов, а ось абонемент на спортзал без готівки продовжувати не стали.

Висновок: ̶П̶о̶ч̶и̶н̶а̶є̶т̶ь̶с̶я̶ ̶л̶о̶м̶к̶а̶ ̶з̶а̶ ̶г̶о̶т̶і̶в̶к̶о̶ю̶.̶ День видався важким, але дещо простішим за попередній, пройшов пішки близько 12 км.

Середа : «Я б взяла у вас картку, якби було куди її засунути »

Діставатися на роботу «рогатим» і бігати по салону, ̶я̶к̶ ̶«̶п̶р̶и̶т̶р̶у̶ш̶е̶н̶и̶й̶»̶,̶ шукаючи не зірваний і працюючий код я вже звик. А от дожити до кінця експерименту якось треба було, тому пішов на ринок за продуктами ( ̶і̶ ̶п̶р̶о̶ ̶щ̶о̶ ̶я̶ ̶д̶у̶м̶а̶в̶). До моєї карти бабці, що продавала картоплю, було якось все-одно і дати картоплю в кредит на тиждень теж відмовилася. Дослівно: «Я б взяла ту карточку, синку, якби мала куди її засунути », — почув я від неї і пішов голодний в супермаркет. Там проблем з розрахунком вже не було.

Висновок : За продукти довелося переплатити, але з'явилася надія, що хоч не помру з голоду.

Четвер : «Наші люди ̶в̶ ̶б̶у̶л̶о̶ч̶н̶у̶ на роботу на таксі не їздять».

День почався знов з тролейбуса, якого я «успішно» проспав. Згадав відому фразу з радянського кіно і пішов пішки на роботу. Після роботи, зірвався і викликав через додаток таксі додому ( ̶т̶е̶ ̶в̶і̶д̶ч̶у̶т̶т̶я̶,̶ ̶к̶о̶л̶и̶ ̶о̶т̶р̶и̶м̶а̶в̶ ̶з̶а̶р̶п̶л̶а̶т̶у̶), чекати 30 хв на тролейбус було вже занадто.

Висновок : Заплатити за таксі без готівки все ж вийшло і без Uber .

П ’ятниця : « ̶К̶о̶ж̶н̶у̶ ̶п̶’̶я̶т̶н̶и̶ц̶ю̶ ̶я̶ ̶в̶… З фаст-фудом накладочка вийшла»

За традицією кожну п’ятницю збираємося з друзями на піцу. Цього разу замовили її «з собою». Поки чекали на замовлення, вирішили перекусити в сусідньому кіоску… ̶З̶а̶л̶и̶ш̶и̶в̶с̶я̶ ̶з̶л̶и̶й̶ ̶і̶ ̶г̶о̶л̶о̶д̶н̶и̶й̶.̶ Кормити безкоштовно мене там ніхто не збирався, без готівки сюди зась.

Висновок: За піцу вдалося розплатитися без готівки, а от попити кави на вулиці та з'їсти шаурму не вийшло.

Субота: « ̶Я̶к̶ ̶ж̶е̶ ̶я̶,̶ ̶б̶е̶з̶ ̶н̶о̶с̶к̶і̶в̶.̶.̶.̶?̶ Шкарпетки тільки в магазині»

День невеличкого шопінгу знову завів мене якомога далі від знаменитого речового ринку. Бігав по базарі з карточкою, як по тролейбусу з телефоном, але пішов з пустими руками (з̶о̶в̶с̶і̶м̶ ̶н̶е̶ ̶с̶т̶р̶а̶ш̶н̶о̶,̶ ̶щ̶о̶ ̶х̶т̶о̶с̶ь̶ ̶н̶е̶п̶о̶м̶і̶т̶н̶о̶ ̶в̶и̶т̶я̶г̶н̶е̶ ̶з̶ ̶к̶и̶ш̶е̶н̶і̶ ̶г̶о̶т̶і̶в̶к̶у̶). Шкарпетки довелося купувати в магазині на 10 гривень дорожче, ніж на ринку. Ввечері чекало тренування, а я чекав на тролейбус 7а 50 хв на холоді, на вулиці, під дощем… ( ̶ ̶5̶0̶ ̶х̶в̶и̶л̶и̶н̶(̶!̶)̶,̶ ̶я̶к̶ ̶т̶о̶й̶ ̶̶̶Х̶а̶т̶і̶к̶о̶,̶ ̶)

Висновок: Знову не вдається економити. Пересуватися у вихідні по місту без готівки вдвічі важче.

П.С. на 6-й день експерименту кондуктори ̶п̶е̶р̶е̶с̶т̶а̶л̶и̶ ̶х̶р̶е̶с̶т̶и̶т̶и̶с̶я̶, почали впізнавати.

Неділя: «Час відпочинку, кави, розваг та боулінгу».

Зустрітися з давніми знайомими в неділю планували вже давно, місце вибрали — боулінг. До того ж з'явилася можливість перевірити чи працює безготівковий розрахунок. Працює, на відміну, від доріжок, які через кожних кілька хвилин "зависали". За каву в кафе також розрахувалися за допомогою картки.

Висновок: Якщо раптом надумаєте, поставити в неділю свічку в одн ій з хмельницьких церков, ̶н̶е̶ ̶г̶н̶і̶в̶і̶т̶ь̶ ̶к̶а̶с̶и̶р̶і̶в̶ візьміть краще готівку (перевірено на собі).

Понеділок: « ̶C̶a̶s̶h̶,̶ ̶C̶a̶s̶h̶,̶ ̶C̶a̶s̶h̶… Нарешті готівка та загальні висновки»