Хочешь в школу — купи парту

Опубликовано: 05.09.2018

В сегодняшнем обзоре региональных СМИ представляем читателям публикации изданий Львовской, Харьковской и Винницкой областей.

Лицей «европейский», поборы львовские

Чем ближе 1 сентября, тем больше проблем возникает у родителей, особенно тех, чьи дети собираются «первый раз в первый класс». Оказывается, как бы радужно ни описывали нам чиновники прелести «новой украинской школы», реалии остаются весьма суровыми. О вопиющем (но будем справедливы, весьма типичном для всей страны) случае, произошедшем во Львове, рассказывает на страницах «Львівської газети» журналист Татьяна Дзяма .

Тимати - Понты (Премьера клипа)

«Львів'янин Богдан — тато дитини, що у вересні стане першачком. Вони з дружиною ретельно обирали заклад і вирішили, що це буде НВК «Школа-ліцей «Європейський», що на вулиці Кульпарківській, 99. Та от потрапити туди виявилось не так просто. Коли заяву все ж прийняли, почались справжні випробування.

Tanny Volkova - Испорченный Компот | Розовое Вино пародия

«На перші збори до нас прийшла дирекція школи. І нам сказали коротко і прямо: «Якщо ви хочете, щоб ваші діти вчились у нашій школі, маєте купити парти», — розповідає чоловік.

Богдан обурився, але в перший момент змовчав, бо дуже хотілось потрапити саме у цей заклад.

«Батьки не були проти. Вирішили здавати по 1000 грн. 750 на комплект — стіл та стілець і решту — на ремонт класу», — каже він.

Коли ж батьківський комітет почав шукати, де вигідніше придбати парти, директорка школи сказала, що такої самодіяльності не потрібно. «Вона сказала: «Ви гроші принесіть, а ми купимо». Тоді ми і зрозуміли, що парти є. Просто треба зібрати з нас гроші», — пояснює Богдан.

Тоді чоловік набрав «гарячу лінію», щоб поскаржитись. Після цього знову зібрались класні збори.

«Вони казали щось про витік інформації. І парти вже не треба було купувати. Натомість дали новий список. У ньому були навіть кулери, лампочки та фарби для стін», — розповідає чоловік.

Зрештою, навіть ці списки виявились не найбільшим абсурдом. За словами тата дитини, з класної кімнати, у яку мали б прийти першачки, винесли геть усе. Ймовірно, спеціально для того, щоб показати батькам пустий кабінет і змусити купити меблі та обладнання».

Несмотря на то, что обвинения отца будущего первоклассника были подтверждены сканами смс-переписки с представителями дирекции, после общественного резонанса руководство школы факт вымогания денег отрицает. А замдиректора учебного заведения на прямой вопрос корреспондента газеты отреагировала так: «Я не буду нічого відповідати. Не знаю, що сказати. Не знаю про таку ситуацію».

А вот позиция начальника Управления образования Львовского горсовета Зоряны Довганик откровенно удивляет. Ее вполне удовлетворили «пояснения» школьного руководства, что «батьків не зобов'язували до збирання коштів, це була ініціатива батьків».

Как отмечают наши коллеги, чиновницу даже не смущает тот факт, что еще год назад возглавляемое ею Управление образования горсовета издало указ о категорическом запрете любых денежных взносов в школах города.

Лавочки важнее инсулина

Тем временем угрожающая ситуация для больных сахарным диабетом возникла в Харькове. Им перестали выдавать жизненно необходимый препарат — инсулин.

Как пишет журналист медиа-группы «Объектив» Ксения Ручка , в этом году город обеспечили лекарством только на треть. Люди говорят, если покупать инсулин самостоятельно, то в месяц получается огромная сумма, а лечение в стационаре за 15 дней обойдется в 10 тыс. грн. Для диабетиков такая сумма непосильна.

«В Минздраве утверждают, что государство выделяет лишь часть денег на программу компенсации лекарств, остальное должны предоставлять в местном бюджете. Харьков получил из государственной казны на закупку инсулинов 22 млн. грн. при необходимой сумме в 62 млн. В ходе прямого эфира в Facebook, отвечая на вопросы харьковчан, мэр города Геннадий Кернес сообщил, что средств на обеспечение харьковчан инсулином в данный момент не хватает.

«Минздрав сказал, что у городов и областей денег много и они могут сами добавить денег. Я говорю, что будем ждать денег от государства. Мы будем проводить акции у Кабмина, чтобы нам отдали законные деньги на приобретение инсулина», — заявил Кернес».

Больные диабетом с такой позицией городского головы не согласны.

«Лавочки по 29 тысяч гривен — это куда важнее жизни харьковчан. А они, может быть, тоже хотят побывать в обновленном зоопарке и прогуляться по аллее в парке Горького. Вот только сделать это трудно, если диабет у тебя отобрал ноги. Да и оценить красоту фонтанов без зрения тоже практически невозможно, разве что на слух. Вот и вынуждены эти несчастные люди ходить и выпрашивать капельку жизни», — отмечает глава ОО «Антикоррупционный совет» Виктор Трубчанов».

Журналист приводит данные, что в Харьковской обл. на учете состоит около 90 тыс. чел., нуждающихся в постоянных инъекциях инсулина. А за первые полгода 2018-го от диабета в Харькове уже умерли 500 чел.

Вместо квартиры — Книга Гиннесса

Наши винницкие коллеги нашли в своем городе кандидата в Книгу рекордов Гиннесса. Во-первых, в свои 69 лет Любовь Раставицкая продолжает числиться «молодым специалистом». Во-вторых, в этом статусе вот уже почти 40 лет ожидает обещанную ей квартиру.

Вот как описывает ситуацию информационный сайт Vlasno.info .

«За тодішніми радянськими законами, молодого спеціаліста по прибутті на місце направлення зобов'язані були поставити на квартирну чергу. В її направленні в експериментальний цех фабрики індпошиття та ремонту одягу існувала спеціальна графа: «квартира в порядку черги молодих спеціалістів» (житло звичайно надавали протягом трьох років)».

Что-то не срослось, и по истечении трехлетнего срока Любовь Раставицкая, все это время с маленькой дочкой скитавшаяся по съемным квартирам, решила покинуть Винницу. Но фабрика специалиста не отпустила и в качестве временного жилья выделила ей помещение при ателье.

«З того часу вона мирно стоїть на квартирній черзі і проживає у своїх 19,4 кв. м (кухня і житлова кімнатка 10,5 кв. м) з усіма зручностями у дворі.

Яскравий опис умов проживання надає акт, складений Вінницьким міським управлінням санепідслужби від 23.03.2015, нижче цитуємо його фрагменти: «Квартира №1 не підключена до міських мереж водопостачання та каналізації. На прибудинковій території розміщена надвірна вбиральня з вигрібом, для господарсько-питних потреб використовується приносна вода. Опалення квартири відсутнє. В кухні встановлена газова плита, яка під'єднана до балону з природним газом. Вентиляція кімнати та кухні — природна. Житлова кімната та кухня знаходяться в незадовільному санітарно-технічному стані. Стіни та стеля в тріщинах. В кухні дерев'яна підлога частково зруйнована, місцями прогнила, наявні глибокі тріщини між підлогою і плінтусом. Прилегла до будинку територія прибрана, сміття вивозиться вчасно».

З 2012 р. Раставецька стоїть на так званій позачерговій черзі для молодих спеціалістів під №1. Правда, недавно дізналась, що якимось дивним чином виявилась другою. Можна навести ще ряд дивовижних чиновницьких чудасій на тернистому шляху до власного житла, та це забере забагато часу.

Наведемо лише ще одну цитату з офіційного документа — відповіді начальника відділу звернень міської ради Ірини Єлізарової (31.05.2018) на запит Л. В. Раставецької: «За період з 2000 по 2013 роки включно розподілено 79 (сімдесят дев'ять) житлових приміщень для громадян, які користуються правом на позачергове отримання житла. Дані житлові приміщення надані громадянам, які перебували на квартирному обліку при виконкомі міської ради з 1988—2011 років».

А людина, яка от уже шість років перша (ну тепер, як писалось вище, — друга у списку) і стоїть на обліку з 1979-го?»

Увы, вопрос, поставленный автором материала, все еще остается без ответа.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...